- Послухайте вірш. Де зелені хмари яворів заступили неба синій став, На стежині сонце я зустрів, привітав його і запитав: - Всі народи бачиш ти з висот, всі долини і гірські шпилі, Де ж найкращий на землі народ, де ж найкраще місце на землі? Сонце посміхнулося здаля: - Правда, все я бачу з висоти, всі народи рівні. А земля та найкраща, де родився ти! - Яке ж для вас найкраще місце на землі? - А чому саме цю землю любите? - Так, бо ми народились на цій землі. На цій землі народились наші батьки, прадіди. Батьківщина – це рідне наше місто, наша вулиця. Це наша рідна мова, якій навчили нас мама і тато. І Батьківщина єдина в нас, як мати. Батьківщина – це й пісні жартівливі й журливі. Пісня єднає нас, бо її гарно співати разом. Мама співала нам колискову, коли ми були немовлятами. З піснею і дорога здається коротшою. Батьківщина – це й казки, які розповідає вам бабуся, це і зелена травичка, все, що навколо нас, це наша рідна Україна. Багата наша земля своїми обрядами, звичаями. Скоро ми з вами будемо святкувати весняні свята. А яке ж весняне свято всі християни вважають найголовнішим? - А чи знаєте ви, чому Великдень саме так називається? - Великий це день, бо воскрес Ісус Христос. І люди дуже раділи цьому. І з цієї нагоди по-особливому святкують цей день. Готуючись до свята, люди прибирають в хатах, на подвір’ї, шиють собі новий одяг. І земля прибирається до свята – все навкруги зеленіє, цвіте. А на свято люди ідуть до церкви. Ще Великодні свята багаті своїми народними звичаями – це приготування різних святкових та смачних страв. Але найважливішим є випікання солодкого хлібця – паски. А ще, крім паски, фарбують крашанки, писанки. Не можна собі уявити Великодніх свят без барвистих різнокольорових писанок, крашанок. У жодного народу немає таких прекрасних мальовничих писанок, як в українців. Писанки розписували ще наші пращури, вони відображали в них свої погляди, вірування. Саме яйце-писанка було символом зародження життя. Воно символізувало сонце і весну. Яйце відвертало від людей лихі сили, а добрі – об’єднувало разом, зміцнювало. Наші предки вірили, що писанка має магічну силу, і тому дарували їх одне одному на свята. Це вірування збереглося і до наших днів. Ми теж даруємо писанки в знак воскресіння Христа.
Хтось придбає писанку Гарну, як наш світ, Все на ній написано: Кольори і цвіт.
А моя матусенька, - Майстер писанок, Писачок манюсінький В неї, як гачок. То Великдень світові Писанку несе, Не одними квітами Дороге яйце.
З цибулини фарбами Ніби вишива І оцими дарами Стіл весь наповня.
А прийде неділенька, В кошик, між ковбас, Покладем, як зіроньки, Писаночки в ряд.
І довкола церківки Стануть матері, Заясніють в ясності Писаночки всі.
Гаївки – співаночки Злинуть до небес І будуть вітаннячка – Вже «Христос Воскрес!»
