Родина, рід, народ…

Родина, рід, народ,
Які слова святі!
Це Україна, батько, мати,
Прадід твій і дід.

Мета. Ознайомити дітей з поняттями «рід», «родина», «рідня». Стимулювати розвиток їх інтересу до історії свого роду, сім’ї, країни, культури і побуту. Виховувати глибокі почуття любові до батьків, своєї сім’ї, роду, рідної землі

Обладнання: малюнки дітей «Дерево роду», «Мама, тато і я — дружна сім’я», молитва за батьків, молитва за Україну, рушники, композиція з квітів, калини і колосків; фонограма пісні «Родина» у виконанні Н. Яремчука

(Звучить пісня «Родина»)
Учень 1. Я знов повертаюсь до тебе в думках,
Чарівне і вічне життя загадкове,
Шукаю коріння у твоїх літах,
Дитинство моє малинове.
Батьки і діти — серця одні.
Батьки і діти — душі пісні,
Батьки і діти — страждань політ,
Батьки і діти — родини цвіт.
Усі відчуваєм тяжіння життя,
Яких би не були ми націй і роду,
Та є найперша основа буття,
Що роду нема переводу!
Вихователь. Шановні учні, батьки, гості. Ми раді вітати Вас на нашому святі родини, сім’ї. «Сім’я — це домашня церква. На якій увесь світ стоїть, як на скелі своїй», — писав митрополит Іларіон. Для кожного із нас слово «сім’я» асоціюється, насамперед, із словами «батьки» і «діти». Прадавні моральні засади втілені у заповідях Божих: «Шануй батька і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі».
Учениця 1. Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло.
Ми засіваємо житейське поле
І не на день майбутній — на віки!
Вихователь. Скарби заховані в землі, але є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління. До таких скарбів належить пам’ять роду. Не вирвати з голови цю пам’ять, зберегти від збайдужілості, передати у спадок онукам і правнукам — ось наше з вами завдання. А починається воно з найпростішого — шани до батьків своїх, до батьків батьків своїх — дідусів і бабусь.
Всі учні. Я, мати, батько, батьки моїх батьків — родина.
Учениця 2. Тато, мама, брат, сестричка мила —
Це і є мої рідні, моя родина.
Вранці, ввечері, щодня.
Благаю Бога я,
Щоб в щасті прожила
Родина моя.
Учень 2. Хоч би куди дорога завела,
Думки мої із рідною землею.
Бо тут мій дім і тут моя рідня,
І тут священні предківські могили,
Душа моя не прожила б і дня
Без тих країв, які мене зростили.
Учениця 3. Я їх люблю, і поки буду жити,
Трудитиму і розум свій, і руки.
Щоб на землі, яку я так люблю,
Жили щасливо діти і онуки.
Аби вони у славі і добрі
Своїх дітей ростили,
Продовжували рід свій на Поділлі
І шанували предківські могили.
Вихователь. Давайте прислухаємось, як звучить слово «сім’я». Здається, у нього два слова? («Сім» і «я»: діти схожі на своїх батьків). Цю особливість люди помітили ще в давні часи і так з’явилися приказки:
 яблуко від яблуньки далеко не падає;
 яка мама, така й сама;
 яке дерево, такий клин — який батько, такий син.
Учень 3. Мама, тато, дід, бабуся —
Всіх назву, не помилюся.
Старший братик і сестричка –
В нас сімейка невеличка.
Не спиняйте, бо зіб’юся:
Мама, тато, дід, бабуся...
Старший брат, сестра і я —
Отака у нас сім’я.
Вихователь. Діти, а чи знаєте Ви якість приказки про батька, маму чи сім’ю?
(Учні називають приказки)
Вихователь. Діти, самі найдорожчі для вас люди — це ваші батьки. Тато й мама дали вам життя, доглядають вас, співають вам колискових, вчать, що добре, а що погано, привчають до праці, виховують і люблять вас. Вони хвилюють¬ся, коли у вас невдачі й радіють вашим успіхам.
Учениця 4. Нам, маленьким і дорослим,
Все дають вони з любов’ю:
Ніжне серце, світлий розум,
Силу нашому здоров’ю.
Учень 4. Мама — сонечко в сім’ї,
Ми — промінчики її,
Якщо сонечко в оселі,
То промінчики веселі.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить,
Ніхто мене так на світі,
Як вони не любить.
Вихователь. Ви повинні берегти своїх батьків, допомагати їм, не зас¬мучувати, бути слухняними. Адже ваші батьки бажають вам щастя, хочуть, що ви були здоровими, вони постійно піклуються про вас.
Діти, а що ви робите для того, аби ваші батьки не засмучувалися, не хвилювалися?
(Учні дають відповіді)
Вихователь. У нашого українського народу існує повір’я, що у дітей, які забувають своїх батьків, народжуються діти, які стають вовкулаками. Вовкулака — це завжди понура та чимось незадоволена людина. У день святого Юрія він перекидається на вовка, бігає разом з іншими звірами по лісу, а в день зимового Миколая він знову перекидається на людину. Вовкулака, перебуваючи у людській подобі, до церкви не ходить, з людьми не вітається, звичаїв не дотримується. Тому ви, коли станете дорослими, де б ви не жили, ким би не стали, повинні, зобов’язані пам’ятати своїх батьків.
Учениця 5. Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата,
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Учень 5. Не скупіться на теплі слова,
Бо у світі так мало тепла,
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.
Учениця 6. Хай бог охороняє вас від злого,
Хай світить сонце і колосяться жита,
Щоб ви були щасливі і здорові
На многії і многії літа.
Вихователь. Дідусь і бабуся — люди, які заради онуків віддадуть усе. Нерідко вони замінюють нам маму і тата. Вони встигають відповідати на усі наші запитання, вони щирі, добрі…
Учень 6. Я своїй бабусі пісню заспіваю,
Вона для мене сонечко й краса –
Подібної до неї я не знаю.
Коли б шукав всю землю й небеса.
Моя бабуся люба, гарна, мудра, мила,
Вона найкраща від усіх людей,
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас — дітей.
Учениця 7. Дідуся свого люблю,
З ним я щиро говорю.
І таке тобі скажу:
Із тобою я дружу.
Ти хороший, ти ласкавий
Ти привітний, гарний, славний.
Будь здоровий, не хворій,
Дідусеньку рідний мій.
Вихователь. Діти, давайте вияснимо, що ж таке «рід», «родина», «рідня»? Родина — це сім’я: тато, мама, братик, сестричка. Рідня — це бабуся, дідусь, тьотя, дядя. Рід — це всі родичі разом. А яку українську народну пісню ви знаєте чи чули про великий рід? («Ходить гарбуз по городу»).
Діти, ви готувалися до сьогоднішнього свята. Яке було ваше завдання?
(Учні розповідають про свої малюнки)
Вихователь. Родина — це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і школа, і весь народ український. Родина до роди¬ни — народ. Усі ми з вами — український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьови¬тих. Як могутня ріка бере сили з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується родинами, сім’ями. Потрібно вивчати і шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо Ми — його частина.
Учень 7. У всіх людей одна святиня
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж зелений у чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Учениця 8. Є багато країн на землі,
В них — озера, річки і долини.
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди — Батьківщина!
Учень 8. Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
Учениця 9. Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав.
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
Учень 9. Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
Учениця 10. У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалеку нам весну несуть.
У рідному домі і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Учень 10. Одна Батьківщина і більш не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Вихователь. Батько й мати дали тобі життя і живуть для твого щас¬тя. Не завдавайте їм болю, образи, прикрощів, страж¬дань. Все, що тобі дають батько й мати — це їхня пра¬ця, піт, втома. Умій поважати працю батьків. Твоя працьовитість, любов до науки, повага до старших — найбільше щастя для матері й батька. Любити їх — означає приносити в дім мир і спокій. Твоя сім’я — це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй батька і матері доз¬волу на те, чого без них робити не можна, або ж безтакт¬но. Справжня свобода сина й дочки — бути слухняними дітьми. Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти, як говорить українська мудрість. Старість — невідво¬ротна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не зачинить двері свого дому. А від лихих дітей дім мож¬на зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих. Бути хорошими дітьми — означає не допустити, щоб старість батька й матері бу¬ла отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій віддячувати батькам. Близько приймай до серця найважчі душевні муки батька й матері, їхня хвороба — твоє горе, їхні нев¬дачі, неприємності на роботі — твоя біда. Вмій бути доб¬рим у думках і почуттях, бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби твоїм батькам приносить не тільки праця, втома, а й сердечні хвилю¬вання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вра¬жає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи донь¬ки. Будьте ж чуйними й гідними своїх батьків!
Учениця 11. Слово чарівне! Яка в ньому сила!
Скажеш з любов’ю — і радість росте!
Слово ласкаве народжує крила –
Ви не забудьте ніколи про це!
Донечко, синку, сестрице, братусю,
Дружна, весела, велика сім’я!
Таточку, мамо, бабусю, дідусю —
Мій оберіг і родина моя!
Учень 11. Хай молитва моя між зірками за всіх нас,
Як спокута, летить,
Та найперше за батька і маму
Буду щиро я Бога просить.
Дай їм щастя! І дай їм здоров’я!
Дай всього, що бажають собі,
Хай всім розумом, серцем,
Любов’ю і душею належать тобі.