Мета. Поглибити знання учнів про звичаї та традиції українського народу святкування Стрітення; виховувати повагу до звичаїв свого народу. Обладнання. Ілюстрації до зимових та весняних місяців, малюнки жайворонка, зими та весни, коржики-жайворонки, вишитий рушник, свічка, свячена вода, телевізор, комп’ютер. Вихователь. Доброго дня наші шановні гості, любі дітки. Як нестримно летить час, ще зовсім недавно ми тішилися новорічними святами. А вже почався відлік останнього місяця зими – лютий. Хоча він за своїм характером найпримхливіший, та все ж сонечко вже повертає на весну — поступово день збільшується. Мудро відмічено у народному прислів'ї: «Лютневий сніг весною пахне». Учень. Третій місяць зветься лютий, А лютує він тому, Що на світі довго бути Не доводиться йому. Хоче лютий, щоб на світі Панувала вік зима. Та поволі сонце гріти Починає крадькома. Учениця. Лютий — місяць дуже лютий: Запитає, в чому взутий? Виє хуга-завірюха, Не пускає без кожуха, Але сонечко сміється, Стиха до землі проб'ється, Хоч частинку, хоч хвилинку, А погріє її спинку. Учень. Лютий місяць – сніговій, Сонце світить, та не гріє, Вітер віє, скаженіє, Всі доріженьки завіяв. Промінь сонечка скісний, Дуже рідко в небі грає, Звуть цей місяць – бокогрій, Все зігріти – не встигає. Учень. Лютий – підліток, йому Трохи днів не вистачає. Він образився, й тому В піжмурки з вітрами грає. Не натішилась зима, Час наблизився прощатись, Хай всі знають: вже недовго Їй заметами пишатись. Вихователь. Діти, як ви гадаєте, чому цей місяць носить таку назву? (Відповіді дітей). А хотіли б ви більше дізнатися про походження та значення лютого? Тож давайте послухаємо звіт учня-етимолога. Учень. У багатьох народів останній місяць зими завершував річний цикл. Це стосувалося і давніх римлян, у яких назва останнього місяця року означала «очищення» (латинською – «фебруаріс»). Нею і сьогодні користується більшість європейців. В Україні, як і в Білорусі, офіційно закріпилось слово «лютий». Як стверджує відоме прислів’я, це пора надмірних контрастів – вітрів, морозів, снігів, відлиг. Поруч з офіційною, в багатьох регіонах України користуються також діалектними назвами: сніжень – щедрий на сніги, морози; крутень – віхоли, заметілі; криводоріг; межень – календарна межа між зимою і весною. Вихователь. Дякую. Молодець! З останнім місяцем зими у хліборобів завершувався і традиційний зимовий відпочинок. Селяни починали готуватися до нового хліборобського сезону: вивозили гній на поля, перевіряли зерно, лагодили сільськогосподарський реманент. Саме тому з лютим міцно пов'язані і природні передбачення погоди — якими будуть весна і літо, чи щедрим буде врожай. Звернення до народних прикмет у лютому – явище закономірне, адже не за горами весна-красна. І хоча зараз внаслідок різних причин не всі прикмети виявляються правильними, і передбачати погоду ми можемо за допомогою сучасних знань і приладів, та все ж ніколи не зашкодить прислухатися до тисячолітньої народної мудрості. Нашому народному синоптикові вдалося відшукати такі народні прикмети лютого. Народний синоптик Якщо погода на Макара (1 лютого) ясна, то й весна красна; якщо на Юхима (10 лютого) вітряно, то літо буде мокрим; прийшов Хома (21 лютого) — вважай, що й зими нема; прийшов Влас (24 лютого), з печі злазь; якщо на Трохима (14 лютого) вночі зоряно — на пізню весну; Микола Студений (17 лютого) рідко обходився без снігу та морозу. Вихователь. Дякую. У кожного місяця є свої найбільші свята. Чи можете ви назвати свята січня? (Новий рік, Різдво, Водохреща). Місяць лютий може похвалитися лише одним річним святом – Стрітенням. Його найдавніша назва – Зимобор, або Громовиця, а згодом цей день отримав остаточну назву – Стрітення. 15 лютого наш народ відзначає урочистим богослужінням празник – Стрітення Господнє. Біблія розповідає, що коли маленькому Ісусові було 40 днів, батьки принесли Його згідно із законом до храму. В той час в Єрусалимі жила праведна та благочестива людина на ймення Симеон. Бог обіцяв йому, що він лише тоді помре, коли побачить Месію. Взявши Ісуса на руки, Симеон сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, владико…» Так зустрівся старий Симеон з Владикою неба і землі. А тепер послухаємо учнів-етнографів, які досліджували, як відзначали українці це свято. (Двоє учнів розповідають) Учениця. На Стрітення люди в церквах святять воду і свічки, які називали «грімничними», бо запалювали їх і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. По приході з церкви запалювали таку свічку, щоб весняна повінь не пошкодила посіви і, щоб мороз дерева не побив. Саме від грімничної свічки і свято мало другу назву – Грімниця. Учениця. На Стрітення святили воду в церкві. Цією ж водою кропили худобу, давали пити її. А пасічники берегли цю свячену водицю весь рік. Нею кропили вулики. Коли син ішов у військо чи на війну, батько благословляв, кроплячи стрітенською водою. Віра в силу цієї води в багатьох людей зберігається і досі. Учень. Ой, грімнице-свічечко! Святая водичечко! Від біди оберігай наш майбутній урожай! Дай здоров’я нам усім та достатку в кожен дім! Свічко-свічечко, гори, на діточок укажи! В щасті-долі щоб жили і здоров’я берегли! Вихователь. Дякую за цікаві розповіді. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов’язано багато народних прикмет. Деякі із них ви нам назвете після того, як попрацюєте у групах. За запропонованим лабіринтом вам необхідно відшукати прикмету, записати її, а потім прочитати її нам. 1. Якщо на Стрітення сніг, буде врожай зернових. 2. Як на Стрітення тепло і сонячно, то й весна буде теплою. 3. Як цього дня мороз і похмура погода, буде рання весна. 4. Громовиця – скидайте рукавиці, близько весна. 5. Як на Стрітення відлига, то ще довго буде зима. Ц У С И Р О В О С М Р О Й Ц У К Е Н Я С Н Г Ш И Я Ч С М И Н Т Н Ь Б Р О І В А І Т Е А І П Р О Л Ц С Т Р У К Е Г Н Г Ш Щ Д А Л О Р О Р В П О В И Ц Н У К Е Ж Н Г Ш Н О Х Ь Т И М Ч А Й З Е Р А П ____________________________________________________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________________ И Н А С Д Щ Г Ш Й К Я Ч А Н Г Т Л З Е М Ц У И С Б Л И Р О Р О Б У Е Ф М Щ Е Т І Й У Ь Т Д Н Н А Г Н Р Ц Е М Ю Б Е Г С Т В Н Я П О Х Ч Я Р Ш Е Ь Ї Ш Є Д О П Т С А Щ В Б Х Щ З Ж Л Р И М Н Н Я Ю ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Й Ц У К Е Н Г Ш Щ Г З Х Ф І В А П Р О Л Д Р Д Ж Я Ч Т Й А Д С М М О И Т Т Ь Е Б Ю И Й Ц О У К Е К У Р Н Г К Ш Щ В З Х Ї А Ф І В А С Я Ц И П Р О В Л С К О Ч С М И Т Ь Б И Ц І А Р О В Е С Н А Г ____________________________________________________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________ А Н Ч С М М И Т Ь Б Ю Й С Ц У К Е Н Г А Щ Е Ш Щ Т Р І Т З Х Ф Г І Д В А П Р О Е Л Д Л И А О Ж Є Я В А Н Р І О Ц В В И Л Ф Р Ь Н Я В А Б О Г М Ч Ф І В А П Р О У Д Ж Є Я Ч С А М И З Е Д В А П Р ____________________________________________________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________ Ч С М И Т Ь Б Ю Ф І В А П Р С Т Р О Л Д Ж Є З Х Е Н А Н І Г Ш Щ Е П Л К П Р О Л Т Д Ж Є Т Й У У Ь Б Ю Н Е Ф О Н А І В А П Р О Н Л Я Н Ч С М Е С Ц У К Я Е Н Ч Г Щ І В Н И Ь Л С О Н Я О Р П А У ____________________________________________________________________________________________________________________________________ __________________________________________________________________ Вихователь. За народним повір'ям, саме 15 лютого зима начебто зустрічається з весною. Тобто зима, кажуть люди, йде туди де весна, а весна – де була зима. А хочете знати, як це відбувається? А ось як. Учень. Вранці на околицю села в’їхала красуня Весна. Аж ось їй назустріч виходить непривітна зла Зима і починає сперечатися з дівчиною. Довго тривала суперечка. Ніяк не могли вони визначитися, кому йти, а кому вертатися. І вирішили вони помірятися силою. Вважалося, що переможець буде володарювати далі. Якщо до вечора стане тепліше – перемогла Весна, а якщо холодніше – Зима. А сталося все це 15 лютого. Учень. Вже сонце над землею що новий день, то вище. Північний вітер лютий не так зловтішно свище. Зима хоч ще і бореться, але безсила нині, бо вже весна проснулась, розкривши очі сині. Вихователь. Дійсно, не за горами уже чарівна весна. Але ми знаємо, що і зима у нас радісна, неповторна. І ми любимо її за те, що саме взимку ми маємо можливість пограти в сніжки, зліпити сніговита, покататися на санчатах та лижах. А для того, щоб ми згадали, якою була зима, пропоную попрацювати у парах. Кожна пара отримає текст, у якому не вистачає всіх літер. Вам необхідно вставити букви, які позначають голосні звуки. Потім по черзі ви будете все зачитувати і ми отримаємо гарний вірш про зиму. Зма! Зим! Усякй знє, Вна холдню бувє. Лтять, кржляють, як пушнк, Лгкі білсеньк снжнки. Мста чистнькі, грні сла. Зма і радсна, й весла. Кржляють вальс снжнки нжні, Зим пухк і білснжна. Мроз у лід озра кута, Зма, тді всі кажть, лют. А як нсуне хмра сва, Зим по-свєму крсива. А врнці інй – от обнва! Яка зма у нас кзков. Зим, кжу вам, дже гарн, То сонячн, то дуж хмрна. І не завдило б кжуха, Тка бувє звірюха. І горнться всі до тпла, Тка зма бувє зла. І блсне сончк згри, Ото крса для дтври. На гірк всі біжть вни, Несть санчта, квзан. І так крсиво, гарн, ніжн… Навкло прсто диввижн! Зма красва, що й казти – Не хчеться іт до хат. Яка ж зма? Яка вна? Вон весла і сумн. Вна бувє і срйозна: Сух і втряна: й морзна. І осблива, і чарвна Як корлева чи царвна. Гілк від іню не видн, Тді вна, звчайно, србна. І птшка змерзл, і голдна, Бо видалсь зма хлодн. А на ствочках скресл криг, Тді, ми знємо – відлга. І щезнть втри та мрози, Закпють з бурльок сльоз. Вна тепр тка смішн, Бо незбарм йде всна! Вихователь. Молодці. Ось який чудовий ми отримали вірш про зиму. Але зимі час у же відступати і поступитися своїм місцем весні. Учениця. Не мети, не мети, Зимонько, снігами. А приходь ти до нас З танцями й піснями. Зимонько, Зимонько, Снігом не труси І морозу морозити Уже не вели. Учениця. Скоріш, люба Весно, до нас прибувай, Щоб знову озвавсь соловейками гай. Щоб знов зеленіли колгоспні лани. Від сонечка сил набирались вони. Щоб жовті кульбабки цвіли у садках, А ми всі, дівчатка, були у вінках. Вихователь. Всі ми Зиму проводжали Ну а Весну, зустрічали І у цей чудовий час Дівчатка-господині завітали до нас. (Заходять 3 дівчинки в українських костюмах) Учениця. (зі свічкою) Спасибі тобі, Боже, Що з зимою попрощались, Що весни діждались. Поможи нам, Боже, В добрий час почати Весну закликати. Учениця. (з горнятком води) Прийди, прийди, весно, Принеси нам жита. Принеси нам цвіту, Ще й рясних квіточок, Щоб сплести віночок! Учениця. (із коржиком-жайворонком) Пташок викликаю З теплого краю. Летіть, соловейки, На нашу земельку! Спішіть, ластівоньки, Пасти корівоньки, Летіть, сизокрилі, Ви всі нам милі. Вихователь. А ще напередодні Стрітення жінки випікали ось таке обрядове печиво, що називали «жайворонками». Це такі чудові коржики у вигляді весняних птахів. Старі люди розповідали, ніби ця пташка народилася із сонячного жару. Їх давали дітям, щоб віднесли в садок і закликали весну в гості. Зараз ми вивчимо закличку «Благослови мати» напам'ять. Повторюйте за мною. (По два рядочки) Благослови, мати, Весну закликати! Весну закликати, Зиму проводжати! Зима у возику Весна у човнику. Вихователь. Ось і підійшло до кінця наше свято. Ним закінчується цикл зимових свят. Учень. Піде весна лугами, лісами Встелятиме землю килимами Заквітчає усе зелом, Щоб усім було весело. Всіх людей теплом зігріє І здоров’я всім навіє. Вихователь. А я хочу, щоб наші діти З рідним словом зростали. Україну нашу рідну завжди шанували. Щоб звичаї свого народу пам’ятали І традиції святкувань не забували! ВИКОНУЄТЬСЯ ПІСНЯ «СТРІТЕННЯ» ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!!!
