Л. М. Погонець

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ НАСТУПНОСТІ ДОШКІЛЬНОЇ І ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

На сьогоднішній час питання здійснення наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти набули в педагогічній науці й практиці особливої актуальності, зміст якої полягає в тому, що нове, змінюючи старе, зберігає в собі його елементи.

 Актуальна проблема сьогодення – встановити наступність на державному рівні між дошкільними навчальними закладами і початковою школою. Наступність – це врахування того рівня розвитку дитини, з яким вона прийшла до школи, опора на нього. Це забезпечує органічне, природне продовження розвитку, виховання і навчання, започаткованих в дошкільному періоді життя дитини [2]. Наступність розглядається як один із принципів неперервної освіти. Порівняльний аналіз зазначених нормативних документів дозволяє дійти висновку про єдність теоретико-методологічних підходів, на яких вони ґрунтуються. Зокрема, в «Державному стандарті початкової загальної освіти» наголошується на тому, що початкова школа має продовжити лінію дошкільного розвитку, закріпити й розвинути в умовах шкільного виховання надбання дошкільного дитинства. У «Законі про дошкільну освіту» законодавчо закріплюється обов’язковість дошкільної освіти для дітей старшого дошкільного віку: кожна дитина має здобути таку загальноосвітню підготовку, яка дозволить їй успішно навчатися в школі.

Проблеми наступності мають декілька наукових аспектів, зокрема:

психологічний, що пов'язаний із вивченням природного логічного зв'язку в розвитку дітей; педагогічний, спрямований на забезпечення поняття "наступність" новим суттєвим змістом; методичний, що стосується визначення послідовних логічних зв'язків у меті, завданнях, змісті, методах, організаційних формах і засобах навчання і виховання [3].

Сучасні науковці (А.Богуш, О.Савченко) та педагоги-практики звертають увагу на неузгодженість у змісті, методах керівництва і формах організації педагогічного процесу дошкільних закладів і шкіл. Як наслідок, у першому класі не реалізується набутий дітьми в дитячому садку досвід, що призводить до зниження пізнавального інтересу першокласників,ускладнює їх адаптацію  до умов школи [1]. Багато проблем існує і в реалізації наступності між методами навчання: в той час, як у початковій школі широко застосовуються проблемні методи навчання, в дитячому садку перевага надається різноманітним формам наочності та ігровим методам. Розв’язання зазначених суперечностей можливе за умови наступності у роботі цих освітніх ланок.

 Проблема пошуку ефективного здійснення наступності дошкільної та початкової освіти була і є в центрі уваги сучасної психолого-педагогічної науки і практики [4]. Головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість педагогічного процесу дитячого садка і школи на всебічний розвиток особистості дитини. З огляду на це необхідний зв’язок програм, методів і форм навчання в дитячому садку і початковій школі. Однак структура навчально-виховного процесу має свою специфіку в дитячому садку і школі. Тому спроби штучно перенести урок у дошкільний заклад або ігрові методи проведення занять у школу є непродуктивними. Водночас елементи навчальної діяльності, що формуються в процесі навчання на заняттях у дошкільних закладах, забезпечують успішність навчання в школі. А шкільне навчання має забезпечити взаємозв’язок, розширення, поглиблення й удосконалення отриманих у дитячому садку знань, умінь і навичок. Навчання в школі вимагає пошуку нових підходів до вирішення проблеми наступності, що допомагає успішному розв’язанню завдань безперервної освіти в Україні на перших її етапах: у дошкільному навчальному закладі та початковій школі. Важливо, щоб у дошкільному закладі, у сім'ї дитині допомогли усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона переконувалася в цьому. Усе це можливе за дотримання системного підходу до впровадженя сталого розвитку через забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти. У реалізації цих завдань є певні проблеми:

− зняття суперечок між провідними лініями навчання та виховання суміжних вікових етапів, що визначають успіх всього подальшого гармонійного розвитку;

− проектування моделі цілісного освітнього простору на перехідному етапі від дошкільного навчального закладу до школи;

− керування процесом переходу від однієї діяльності (гри) до іншої (навчання);

− створення умов, необхідних для реалізації єдиної лінії загального розвитку дитини на суміжних етапах освіти [5].

Ці проблеми зорієнтовані передусім на інтеграцію двох ланок освіти, на усунення суперечок між запитами школи і програмними можливостями дитячого навчального закладу; між непідготовленістю дітей, які не охоплені суспільним дошкільним вихованням, і необхідністю враховувати специфіку дошкільної та початкової освіти. Отже, сутність підготовки дітей до школи полягає у формуванні особистості дитини через набуття нею соціальної і життєвої компетентності як інтегрованого результату дошкільної освіти.

    У дошкільному закладі важливо забезпечити зв’язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього я використовую екскурсії вихованців дитсадка до школи, відвідування уроків, спільні розваги, а молодших школярів запрошую у дитячий садок для зустрічі з випускниками підготовчої групи. Побутує також практика  взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі („День знань”, „Посвята у школярі”, „Свято Букваря”, „Прощавай, садочок”).

Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину. Він повинен розуміти дітей,виявляти душевну турботу про них, зацікавленість у їхніх успіхах; повинен створювати оптимістичний настрій, дружелюбну доброзичливу атмосферу.  На мою думку, доцільно в дитячому садку розвивати практику попереднього знайомства з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.

   Взаємозв’язок педагогів дошкільного закладу і школи здійснюється на інформаційному (семінари-практикуми з обговорення програм і планів навчально-виховної роботи) і на діяльнісному (обмін новаторськими методиками, досвідом організації навчальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, взаємне консультування) рівнях. Усі вони мають усвідомлювати, що підготовка дітей до школи, яка є одним з головних завдань дошкільної освіти, має спрямовуватися на всебічний розвиток особистості. Але там, де вихователі і вчителі знаходять спільну мову, виробили єдиний погляд на виховання і розвиток дитини, володіють найголовнішою технологією у світі – технологією Божої любові до дитини, там і виростуть добрі зерна майбутнього.

              Початкова школа – це науковий палац дитинства, у якому учитель має бути

 певною мірою дитиною. А якщо дитячі очі світяться радістю, то батьки спокійно віддають свою найбільшу втіху в руки справжнього пе

                                      Список використаних джерел

1. Калмикова Л. Сучасні проблеми наступності й перспективності та шляхи їх вирішення // Наступність і перспективність у навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: Матеріали конференції. – Переяслав-Хмельницький, 2000. – С. 10-15.

2. Професійна освіта // Словник. – К.:Вища школа, 2000. – С. 216.

3. Савченко О.Я. Покликання початкової школи. // Початкова школа. – 2008. – № 2. –С.1-3

4. Режим доступу – http://www.rusnauka.com/26_OINXXI_2009

/Pedagogica/52266.doc.htm.