Сьогодні суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку національної освіти, в якій система виховання та навчання ґрунтується на ідеях народної філософії, засадах української етнопедагогіки, народознавства, наукової педагогічної думки, родинного виховання тощо.

   У Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що «національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття учнями соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у школярів потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної художньо-естетичної, трудової, екологічної культури»

   Сьогодні головним для вчителів постало завдання, як підготувати школяра до життя в суспільстві, при цьому дбайливо оберігаючи і примножуючи систему норм і цінностей, що склалася в українського народу.

    Національне виховання є однією з важливих складових проблеми виховання особистості.

Протягом багатьох віків український народ створив традиції, які тільки притаманні українському народу. Джерелом українських традицій є народна педагогіка, яку невипадково називають усною традиційною фольклорною материнською школою, яка покликана формувати духовні цінності у людини.

Українська народна педагогіка традиційно охоплює такі важливі напрямки виховання дітей, як трудове, моральне, інтелектуальне, фізичне й естетичне. Народ завжди турбувався про те, щоб дитина зростала здоровою фізично, засвоювала морально-етичні закони, ставала багатою духовно, оволодівала народною культурою, зростаючи палкими патріотами. Актуальність виховання на засадах народної педагогіки в процесі виховання зумовлена соціальною потребою сьогодення, тобто, відродження національної культури, збереження й збагачення неоціненних духовних скарбів народу.

Використовуючи скарби народної педагогіки, її заповіді, намагаюсь знаходити різні засоби, щоб зацікавити, спонукати до праці, пробудити їхню допитливість, виховуючи любов і повагу до рідної мови, як першоелементу народності. Основну мету виховання вбачаю в тому, щоб навчити кожного бути людиною.

Виховуючи учнів на традиціях, прагну сформувати у дітей горде почуття належності до українського народу. Довести глибинний зв'язок національного з духовністю особистості, інтелектуальною зрілістю і красою. У цьому полягає мета виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу.

Таким чином, національно-патріотичне виховання - це передусім виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, в основі якого - його традиції, звичаї, обряди, ритуали, свята.

Важливим традиційним засобом національно-патріотичного виховання є вивчення символіки нашого народу. Знайомство з народними та державними символами відбувається в першому класі, яке постійно поглиблюється в ході проведення виховних годин («Національні символи України», «Наша Батьківщино», «Хліб – символ народного добра», «Український рушник», «Без верби і калини немає України»).

 На уроках української мови, позакласного читання, розвитку зв'язного мовлення також формується національна свідомість.

Наприклад,  під час уроків природознавства формую у дітей загальне уявлення про широкі простори и багаті надра української земли, родючі чорноземи и чарівну природу, промисловий и енергетичний потенціал, використовуючи багатий фактичний материал із різних засобів масової інформації, досвіду вчителів, таким чином формуючи почуття цінності рідної земли.

- Діти, ви бачили, як швидко літає ластівка?

- Якби ластівка змогла пролетіти від північних до південних кордонів нашої держави, то вона летіла б цілий день и цілу ніч. А якби із сходу на захід пішов мандрівник і проходив би щодня по 20 км, то він би рухався близько дев'яносто днів, тобто три місяці. Багато разів довелося б мандрівникові переходити містками великі и малі річки. І вся ця земля, де така велика батьківщина (Майже 50 мільйонів чоловік), називається Україною. Україна - це наша суверенна, соборна держава.

Саме на цьому прикладі розкривається вступне опорне поняття «Любов до Батьківщини , глибоке і стійке моральне почуття, прив'язаність до рідної земли, де народився, виріс й вийшов у люди».

Розкриваючи зміст опорного поняття «громадянин України», посилаюсь на державний закон про громадянство, ілюструючи це поняття на численних прикладах відданості громадянському обов'язку кращих синів українського народу.

У формуванні цінностей школярів використовуються и засоби народного мистецтва та творчості. Саме з творів народної поезії розпочинається залучення дітей до словесного мистецтва, разом з чим здійснюються перші кроки розуміння найістотніших зв'язків та закономірностей людського буття, уявлення про красу. Тому з метою духовного розвитку школярів у процесі роботи над живим словом використовую матеріал українського фольклору. Залучаю учнів до мовленнєвої діяльності  уже з першого класу.  Пропоную такі види вправ і завдання.

- Як мама співала вам колискову? (Тихенько). Прочитайте колискову пошепки й дуже ніжно, але так, щоб її було чутно слухачам. Стежте за диханням. Під час читання виділяйте, протягуючі, звуки (а), (у), голосом заколисовуючи дитину.

Баю, баю, баю. Дровець нарубую.І в печі натоплю: Буде тепло в хаті, Буде дитя спати.

Атмосфера родинного затишку переносить тепло із світлиці у дитячі душі, наповнюючи їх спокоєм, щастям. До того ж теплі слова й прості звуки пісні ніжністю огортають дитяче серце, допомагають гостріше відчути силу материнської любові.

- Прочитайте колискову, починаючи з сильного звучання до найслабшого. Уявіть, що на останніх рядках пісні маля заснуло, не розбудіть його.

Український фольклор багатий на дитячі віншування, побажання. Наприклад:

Здоровенькі будьте,

Як бджілка у весну,

Що в полі летить - гуде,

А з поля летить -

Як мак цвіте.

- Що зичили діти цим побажання? (Бути працьовитими, йти на роботу з натхнення, закінчувати працю з радістю, бути гарною людиною внутрішньо й зовні).

Подібні вправи демонструють традиційні цінності українців: добросовісна праця, повага до старших, здоров'я и добробут родини. Школярі із задоволенням заучують побажання, віншування напам'ять, щоб поздоровити ними рідніх та знайомих у дні свят.

 Невимушену атмосферу, стійкий інтерес, увагу вихованців забезпечують українські народні ігри. Діти мають можливість навчатися відпочиваючи. Одночасно з вимоги дотримуватись правил гри педагог може ставити перед учнями різні завдання.

Під час уроків читання використовую українські прислів’я та приказки. Готуючи матеріал до проектів з природознавства, підбираю народні прикмети.

Основними критеріями вихованості засобами національних традицій є :

·         любов до Батьківщини;

·         гуманність;

·         чесність;

·         позитивне ставлення до праці;

·         любов до прекрасного.

Реалізація народознавчого принципу виступає важливою ланкою системи роботи щодо всебічного розвитку школярів.

В школі закладається основа національної свідомості учнів, любов до рідної землі, своєї «малої батьківщини», виховується патріотична гордість за минуле і сучасне України, любов до рідної мови, формується духовно розвинена, творча, працелюбна особистість.

Витяг з досвіду роботи на тему:

«Національно-патріотичне виховання як засіб формування соціальних та життєвих компетенцій молодших школярів»

вчителя початкових класів

                                                                        КЗШ І – ІІІ ст..№117

                                                             Костецької С.Л.