Стан розвитку творчих здібностей учнів у практиці роботи сучасної початкової школи
27.01.2018, 13:34
Стан розвитку творчих здібностей учнів у практиці роботи сучасної початкової школи
У світлі нових концепцій виховання людини перевага надається формуванню молодого покоління, здатного творчо включатися в життєдіяльність, самостійно розв’язувати проблеми. У той же час початкова школа гостро відчуває потребу в оновленні наукової бази, яка дозволила б учителям розвивати творчий потенціал і забезпечувати цей складний процес на належному науковому і професійному рівні. У молодшому шкільному віці творча діяльність стає природною і необхідною для подальшого формування і розвитку людини, формою пізнання матеріально-предметного світу. Завдяки творчій діяльності дитина має можливість пізнати нові шляхи власного вдосконалення повною мірою, розкрити природні здібності, знайти своє місце в житті, ставити значущі цілі і досягати їх. На початку XXI ст. у теорії та практиці навчання особливо гостро постало питання розвитку творчих здібностей учнів. Це пов’язано з тим, що орієнтація шкіл на формування репродуктивного мислення призвела до того, що більшість випускників, які на відмінно знали шкільну програму, не вміють використовувати отримані знання у нестандартній ситуації, під час розв’язання проблемних завдань у різних сферах суспільного життя. Сьогодні усвідомлюється необхідність підвищити увагу до процесу формування особистості, надання їй можливості вільного творчого розвитку. Основною метою освіти є підготовка підростаючого покоління до майбутнього. Творчість – це той шлях, що може ефективно реалізувати цю мету. А основними завданнями загальноосвітньої школи є: різнобічний розвиток індивідуальності учня на основі виявлення його задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб, розвиток у школярів бажання вчитися, вироблення умінь практичного та творчого застосування отриманих знань. Оптимізація навчально-виховного процесу базується на досягненні кожним школярем високого рівня знань, умінь та навичок, розвитку їх психологічних, інтелектуальних функцій, вдосконаленні способів та шляхів навчально-пізнавальної діяльності. Сучасна школа – це простір життя дитини. Сьогодні важливим стало те, щоб основні інтелектуальні вміння, потрібні для успішного оволодіння змістом шкільної освіти, для самостійного засвоєння та осмислення навчального матеріалу, для розвитку пізнавальних сил і здібностей, закладаються саме у період навчання в початковій школі. Адже, як засвідчує досвід, цей вік багатий на приховані можливості розвитку школяра, які важливо своєчасно помічати і підтримувати. Молодший шкільний вік – сенситивний період для розвитку здібностей. З приходом дитини до школи, основною діяльністю стає навчально-пізнавальна, по-перше, тому, що саме через неї здійснюється процес активного пізнання учнем навколишнього світу, який спрямований на оволодіння системою знань з різних наукових сфер, по-друге, саме у навчальній діяльності починають формуватися як основні якості молодшого школяра, так і окремі психічні процеси; розвиватися здібності, нахили, які стануть основою розвитку школяра. З психологічної точки зору молодший шкільний вік є сприятливим періодом для розвитку творчих здібностей тому, що в цьому віці дитина вперше усвідомлює відношення між ним і навколишнім світом, починає орієнтуватися в громадських мотивах поведінки, моральних оцінках, значущості конфліктних ситуацій, тобто в цьому віці формування особистості набуває свідому фазу. Якщо раніше провідною діяльністю була гра, то тепер головним стало навчання – еквівалент трудової діяльності, причому оцінка інших залежить і визначається шкільними успіхами дитини. У молодшому шкільному віці в перші дні відбувається поділ гри і праці, тобто діяльності, здійснюваної заради задоволення, яке отримає дитина в процесі самої діяльності, спрямованої на досягнення об'єктивно значущого і соціально оцінюваного результату. Це розмежування гри і праці в тому числі і навчальної, є важливою особливістю шкільного віку. Важливою проблемою сучасної школи є формування творчої активності учня. Для вчителя важливо зробити навчальний процес творчим, осмисленим, активізувати пізнавальну діяльність школярів. Розвиток творчих здібностей необхідно розпочинати з ранніх років, враховуючи наявні нахили дитини. Чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття. У дитячому віці учень більше здібний до творчості, ніж у зрілому, тому що на нього не впливають різного виду стереотипи. Оскільки саме творчі люди створюють нове у всіх видах людської діяльності, «пошук творчо обдарованих дітей і розвиток креативності – цієї важливої якості особистості – в умовах шкільного навчання набуває неабиякого значення, що, однак, супроводжується деякими труднощами, пов'язаними, головним чином, із необхідністю засвоєння учнями певних стандартних програм навчання». Крім того, дослідженнями встановлено, що «творчі здібності не є синонімом здатності дітей до навчання; нерідко коефіцієнт інтелекту, що визначається за відповідними тестами, у дітей творчих значно нижчий, порівняно з рештою». Отже, академічні успіхи школярів не збігаються з їх творчими здібностями. Творчими є діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності і здатність до виконання певних видів діяльності. За здібностями вони далеко випереджають своїх ровесників і характеризуються «високою активністю розуму, підвищеною схильністю до розумової діяльності, інтересом до певного виду діяльності, елементами оригінальності в ній, потягом до творчості». Важливим показником, який свідчить про те, що дитина виявляє творче ставлення до виконання завдань, є наявність усвідомленого спонукання до творчості, потяг її до оволодіння знаннями, вміннями та навичками, які сприяють ефективному здійсненню творчого пошуку. Важливим завданнямув розвитку творчого мислення учнів є навчання їх вмінню словесно описувати способи вирішення завдань, розповідати про прийоми роботи, називати основні елементи задачі, зображувати й читати графічні зображення. Засвоєння учнями необхідного словникового запасу дуже важливо для формування і розвитку в них внутрішнього плану дії. При будь-якому творчому процесі завдання вирішується спочатку в розумі, а потім переноситься в зовнішній план. Психологами встановлено, що розвиток мислення людини невіддільне від розвитку її мови. Значення уяви в молодшому шкільному віці є вищою і необхідною здатністю людини. Разом з тим, саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо цей період уяву спеціально не розвивати, в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом зі зменшенням здатності людини фантазувати збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, науки і так далі. Молодші школярі велику частину своєї активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Вони з захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою є творча уява. Коли в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява. Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике. Однак, фантазія, як і будь-яка форма психічного відображення, повинна мати позитивний напрямок розвиток. Вона повинна сприяти кращому зі знання навколишнього світу саморозкриття і самовдосконалення особистості, а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному житті мріями. Для виконання цього завдання необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного саморозвитку, для активізації пізнавальної діяльності школярів, зокрема розвитку теоретичного, абстрактного мислення, уваги, мови і в цілому творчості. Діти молодшого шкільного віку дуже люблять займатися художньою творчістю. Воно дозволяє дитині в найбільш повній вільній формі розкрити свою особистість. Вся художня діяльність будується на активній уяві, творчому мисленні. Ці функції забезпечують учню новий, незвичний погляд на світ. Вони сприяють розвитку мислення, пам'яті, збагачують його індивідуальний життєвий досвід. Уроки трудового навчання сприяють розвитку творчих здібностей учнів. Адже компонентами творчої діяльності на уроці є: домінуюча роль пізнавальної діяльності; дослідницька творча активність, що виражається у виявленні нового, у постановці і розв’язанні проблеми; можливість прогнозування і передбачень; швидке оволодіння технікою праці. На уроках образотворчого мистецтва учні, окрім власної творчості, прилучаються до досягнень світової художньої культури. Школярі знайомляться зі світом мистецтва, який збагачує не тільки розум і емоції дитини, а й формує чуйність, уміння розуміти прекрасне. Адже загальновідомо, що мистецтво розвиває та збагачує людський потенціал, необхідний для творчої діяльності. Важливе значення у процесі розвитку творчих здібностей учнів мають уроки математики. Розв’язуючи задачі, школярі практикують різноманітні прийоми, що формують у них логічне та творче мислення. Безперечно, що розвитку творчих здібностей учнів у навчально-виховному процесі початкової школи сприяють: – словесні творчі завдання на добір рими, складання початку чи закінчення вірша; – складання казки за малюнком; – створення продовження казки, оповідання; – складання чистомовок; – використання анаграм, метаграм; – словесне малювання; – творчі списування текстів; – вилучення зайвого; – скоромовки. Для розвитку школяра дуже важливо формування багатьох інтересів. Слід зазначити, що для учня взагалі характерно пізнавальне ставлення до світу. Така цікава спрямованість має об'єктивну доцільність. Інтерес до всього розширює життєвий досвід дитини, знайомить її з різними видами діяльності, активізує різноманітні здібності. Діти, на відміну від дорослих, здатні виявляти себе в художній діяльності. Вони з задоволенням виступають на сцені, беруть участь у концертах, конкурсах, виставках і вікторинах. Розвиток творчих здібностей учнів повинен здійснювати як на уроках, так і в позакласній та позашкільній діяльності. Шкільна практика переконує, що результат творчої діяльності багато в чому залежить від початку уроку, від перших хвилин зустрічі учителя з учнями. Настрій педагога миттєво передається школярам. Його перші слова, емоційна піднесеність, енергійність відіграють вирішальну роль на стартовому етапі уроку. Початок уроку повинен носити елементи стимулювання учнів до творчої діяльності. Тому важливо забезпечити емоційно-позитивний зачин уроку (у свій час учителі-практики застосовували для цього терміни « інтригуючий початок уроку», «емоційна зав’язка уроку» та ін.). Розвивати творчі здібності – означає виховувати у дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Маленький учень добре вчиться лише тоді, коли він переживає успіх, хоча б невеликий. Тому на кожному уроці вчителем повинні ставитися такі завдання: – запалити в дитячому серці вогник допитливості; – збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей; – розвивати різні види пам'яті; – розвивати уяву і фантазію; – розвивати увагу, спостережливість; – формувати мовленнєві вміння, комунікативно – творчі здібності; – пробуджувати інтерес до навчання, робити його цікавим, пізнавальним, розвивальним; – розвивати творче мислення; – навчити працювати з навчальною і дитячою книгою; – виховувати національну самосвідомість, духовність. Комп’ютеризація навчальних закладів та підключення до глобальної мережі Інтернет відкриває великі можливості доступу до інформації, її використання, впровадження комп’ютерних технологій, мультимедійних засобів в освітньо-навчальний процес, що також сприяє розвитку творчої особистості. Адже учні вчаться здобувати знання самостійно, збирати необхідну інформацію, факти, аналізувати, робити висновки. З огляду на зазначене можемо зробити висновок, що першочерговим завданням сучасної школи має стати завдання не накопичення учнем інформації, а розвиток мислення, вміння аналізувати ситуацію, планувати свої дії на кілька кроків вперед, адекватно оцінювати результати, самостійно набувати і переробляти інформацію, перетворюючи знання в інструмент пізнання інших видів діяльності, вміння конструктивно взаємодіяти з іншими, творчо і критично мислити.
